понеділок, 20 жовтня 2014 р.

Кричевський Федір

Народився 22 травня 1879 року у Лебедині (нині Сумська область) в сім'ї фельдшера, єврея-вихреста Григорія Якимовича Кричевського та його дружини, Прасковії Григоріівни. Здобував художню освіту в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури, яке закінчив у 1901 р. У 1910закінчив Петербурзьку академію мистецтв, після чого здійснив річну подорож по Східній Європі, під час якої також навчався у Відні в Ґустава Климта, вплив якого помітний як в філософії, так і в технічній манері Ф.Кричевського (порівн. триптих Крічевського «Сім'я» з картинами Г.Климта «Життя та Смерть»,«Три віки жінки»«Поцілунок» та інші).
З 1913 Кричевський працював у Києві: викладав у художньому училищі (19131917), Українській академії мистецтв (19181922, був її першим ректором), у Київському художньому інституті (1924193219341941). Більшість творів художника зберігається у Національному художньому музеї.
Під час Другої світової війни залишився на окупованій території. Був головоюСпілки митців України. Ніхто з друзів та колег не зрадив його з дружиною, незважаючи на їх походження. Наприкінці війни намагався виїхати на Захід, де вже перебував його брат Василь, але поїзд в якому він їхав не встиг відійти далеко від Кеніґсберґа, через швидкий наступ Червоної Армії. Кричевський був зааррештований НКВС і засланий до селища Ірпінь Київської області, де й помер з голоду[Джерело?], незважаючи на поміч, яку отримував від Тетяни Яблонської.
Пам'ятний знак біля садиби в Ірпені в якій мешкав Кричевський
Існують і дані, що після прориву фронту радянськими військами в м. Кеслінг Кричевський потрапив у лабети «смершу», де пробув майже рік. Тяжко хворий в 1946 році, Кричевський звернувся з листом до Уряду с проханням дати йому дозвіл повернутися до Києва. Із спогадів його учня — С. А. Григор'єва, народного художника України відомо:
«…Демобилизовавшись в мае 1946 года, я вернулся в институт на работу. Через некоторый промежуток времени ряд учеников и сотрудников Кричевского вызвали в Правление Союза художников. Секретарем Союза был тогда С.Е. Раевский. Он зачитал нам письмо Кричевского из Вены с просьбой разрешить ему вернуться на родину в Киев. Раевский передал нам, что Правительство интересуется мнением близко стоящих к нему художников, и, попросил нас высказаться. Мы все единодушно заявили о том, что он нужен, полезен искусству. »
Незабаром Кричевський та його дружина приїхали до Києва. Але і в Києві на них чекали тяжкі випробування. Їх квартира по Георгіївському провулку № 12 була зруйнована внаслідок бомбардування. Дача в селі Шишаках згоріла. Під час пожежі згоріло багато його картин. Комітет у справах мистецтва допоміг Кричевським найняти житло в Ірпені. Тут художник проживав в будинку № 1 по вулиці Пролетарської революції, з літа 1946 року і до смерті[1].
надгробний пам'ятник
Перепохований у Києві на Лук'янівському цвинтарі в 1965 році (ділянка № 25, ряд 15, місце 3). На його честь названо вулиці у Києві й Ірпені.
Монументальний триптих Кричевського «Життя» є найяскравішим зразком українського модернізму з елементами ар нуво та українського релігійного живопису (площинність, локальні фарби, порожне тло).

Немає коментарів:

Дописати коментар