|
Нещодавно у виставковій залі Лебединського міського художнього музею ім. Б. К. Руднєва відбувся вернісаж персональної виставки творів живопису сумського художника і нашого земляка Івана Івановича ГАПОЧЕНКА.
Народився він у 1951 р. в селі Семиротівка Лебединського району, тобто на батьківщині «українського батька російського футуризму» Давида Бурлюка. По закінченні Рябушківської середньої школи вступив до Сумського технічного училища № 1, працював робітником, служив у війську, де захопився спортом (марафонський біг). По закінченні служби в армії працював у Сумському будівельному технікумі й одночасно вечорами відвідував обласну народну студію образотворчого мистецтва Бориса Данченка. Закінчивши студію (1975), відразу стає постійним учасником обласних, всеукраїнських і міжнародних виставок (всього — понад 40 виставок). Персональні виставки відбулися в Сумах (1981, 1996, 2001, 2002, 2011) та Лебедині (1996, 2002). Отже, ця виставка в Лебедині вже третя.
Із 1995 р. — член Національної спілки художників України. У 1999 р. закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (тема дипломної роботи — «Робота художника в кіно»). Учителі з фаху: І. Зубанова, О. Мусієнко. Із 2004 р. — голова Сумської обласної організації НСХУ. Заслужений художник України (2009). Лауреат міжнародної премії «Прохоровське поле» в галузі образотворчого мистецтва (2011, Російська Федерація). Працює в галузі станкового живопису та графіки (акварель).
За роки творчої праці митець написав понад тисячу (1000!) полотен (це не рахуючи етюдів), узяв участь у більш ніж 20 пленерах. Його твори зберігаються у Канівському національному музеї-заповіднику Т. Г. Шевченка, Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького, Лебединському міському художньому музеї ім. Б. К. Руднєва, Чугуївський картинній галереї, галереї мистецтв «Академічна» Української академії банківської справи НБУ (Суми), мистецькому центрі «Собор» (Суми), Бєлгородському художньому музеї, Бєлгородському краєзнавчому музеї, Бєлгородському музеї-діорамі, Бєлгородському музеї «Курська дуга», а також у багатьох приватних зібраннях у різних країнах.
Творчість І. І. Гапоченка вирізняється власною художньою манерою. Характерні ознаки його стилю здебільшого виявляються у пейзажних композиціях. Реальні форми природи набувають під пензлем митця форм таємничих природних структур. Від цього пейзажі стають узагальненими моделями Буття. Деякі композиції є намаганням художника осмислити минуле. У їх створені автор спирається на власні переживання та культурний досвід іменитих земляків. Головними формотворчими елементами його картин, безперечно, є колір, який інколи набуває символічного звучання, а також ритмічна організація полотна. Відчувається навіть деяка мистецька спорідненість його окремих творінь із творчістю футуриста Давида Бурлюка.
Поезія і краса природних форм і кольорів — невичерпне джерело творчості митця. Живопис — це, перш за все, мистецтво кольору. І художник володіє ним легко, майстерно, відчуває його виразні можливості. Його картини, представлені на виставці, дійсно справляють враження поліфонії барв, у якій кожен колір має свій голос. Уміння володіти кольором у поєднанні з різними способами нанесення фарб становить особливість творчого почерку митця. Він пише як дрібними окремими мазками, так і широким вільним пензлем.
Усі пейзажі митця (а їх на виставці представлено 19) сповнені ліризму. І. І. Гапоченко вміє схоплювати своєрідні відтінки природи залежно від географічної широти, погоди, пори року. Він створює узагальнений образ рідної землі, оспівуючи мальовничу природу Лебединщини, де провів дитинство і юність, Сумщини і всієї України. Тематичному розмаїттю полотен відповідає розмаїття жанрове. Ми бачимо «чисті» пейзажі («Початок осені», «Ставок у с. Лихвине»), марини («Гурзуф. Бухта Чехова», «Крим. Симеїз. Скеля Діва»), архітектурні пейзажі («В Лебедині», «Село Пристайлове»). Золотава сонячність («Літній луг») і багряна напруженість осінніх шатів («Початок осені»), холодна блакить зимового повітря («Зима біля Немирова»), свіжість весняної зелені («Розніжений травень») — все це звучить як віршовані рядки барвистої поеми про красу природи, яка вражала художника з дитинства.
Іван Гапоченко — людина постійної творчої праці, пошуків і знахідок. Земляків–лебединців та гостей міста художник радо запрошує відвідати свою виставку, яка експонуватиметься в Лебединському художньому музеї ще до початку вересня.
|
Україна
.jpg)
_.jpg){kind=link}